А вже рочок, неділь вісім,
Та як блудить жовняр в лісі,
Ходить-блудить та й думає,
Кінця в лісі не видає.
Зозулечка прилітає
Та й єго так си питає:
– Чо, жовняре, так думаєш,
Сльозами си обмиваєш?
– А вже рочок, неділь вісім,
Як я блуджу у сім лісі.
Ходжу-блуджу та й думаю,
Кінця ліса не видаю.
– Я вже діти згодувала,
Кінця ліса не видала.
Я йду лісом кукаючи,
Ти йди за мнов слухаючи.
Як я сяду на калину,
Тогди ліса половина,
Як я сяду на горіху,
Тогди буде конець лісу.
[Як сяду я на облозі,
Будеш мати три дорозі.
Та стали вже на облозі,
А там ведуть три дорозі.
А тут вівці як заблеють,
Другі обізвутьси,
Молод жовняр як заплаче,
Аж гори здрігнутьси.
Молод жовняр як заплаче
Дрібними сльозами,
Аж тепер я си побачу
Та з товаришами.]
Джерело:
Народні пісні з-над Дністра в записах Євгенії Ярошинської. – Київ: Музична Україна, 1972. – 323 с.
|