Бадьоро має ще наш стяг,
Господь ще любить Україну,
Він в ризи пишнії одяг
Свою окривджену дитину.
У злоті нив лиснять поля,
Гаї в смарагдах пречудових,
Схилилось довгеє гілля
Вагою скарбів овочових.
Спочинок, праця – все в піснях,
Що линуть щастям з уст дівочих,
А ніч у зорях, як в квітках,
Минає хутко в снах урочих.
Нехай чигають хижаки
На ту красу – красу-дівчину, –
На варті стали козаки,
Господь врятує Україну!
Примітки:
Записав Іван Голубенко в с. Сухинах на Черкащині.
Джерело:
Може вміститися сльоза... / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2002. – 180 с.
