Чорноморець, мамонько, чорноморець,
Вивів мене босою на морозець.
Вивів мене босою та й питає:
"Чи є мороз, дівчино, чи немає?"
"Ой нема морозу, лише роса,
А я, молоденька, стою боса".
Постояла ніченьку та й байдуже,
А на другу ніченьку змерзла дуже.
Я думала, мамонько, панувати,
З білих ніжок черевички не скидати.
Довелося, мамонько, бідувати,
На колгоспній нивочці жито жати.
Примітки:
Записано 1994 року в с. Микуличин Івано-Франківської області від Марії Семенової.
Джерело:
Відлуння лісу / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2000. – 197 с.