Колишеться троянда,
Акація зітха.
Навіщо те кохання,
Що треба забуття.
Мені казала рожа,
Що бачила його:
– Сьогодні вранці рвав він
Цвіти з куща мого.
І шепнув теж барвінок:
– І я його стрічав,
Зажурений ходив він
І лист мій потоптав.
Іди додому, доню,
О люба доню, иди,
На свого миленького
Ти більше вже не жди.
Іди додому, доню,
Він спить уже давно.
Закриті в нього двері,
Зачинено вікно.
Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.
2. Записано від Івана Вовчука (1928 р.н.) з м. Єзупіль Тисменицького району на Івано-Франківщині.
Джерело:
У лузі калина так гарно цвіте / Упорядник Василь Савчук. – Івано-Франківськ, 2000. – 94 с.
