Летів пташок понад воду,
Скаламутив піском воду.
Заки дівча воду брало
Із Іваном розмовляло:
– Ой, Іване, Іваноньку,
Пусти мене додомоньку,
Бо я матір злую маю,
Буде бити, добре знаю.
– Ой пущу тя додомоньку,
Угадай мі гаданоньку.
Угадаєш, моя будеш,
Не вгадаєш, чужа будеш.
Ой, што росте без коріння,
А што сходить без насіння,
А што грає, голос має,
А што плаче, сліз не має?
– Камінь росте без коріння,
Сонце сходить без насіння,
Скрипка грає, голос має,
Серце плаче, сліз не має.
Примітки:
Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.
Джерело:
Кедь собі заспівам / Упорядник Юрій Сенько. – Пряшів: Союз русинів-українців Словацької Республіки, 1993. – 40 с.
