Ой чи бачте, чи не бачте,
Чорна хмара звідкись йде,
Чорні ворони літають,
Скрізь біду нам сповіщають.
То не хмара так летить,
Стукотить,
То б’ють копита,
Аж земля від них скрипить.
Їдуть турки з татарами,
Кожен воїн з шаблюками,
Прагнуть вельми вони крові,
Козацької крові.
Та козак наш молоденький
Держить в руці спис довгенький,
Спис і меч –
Татарам смерть.
То козак як замахнеться,
То аж турок відсахнеться,
Татарськая кров
Поллється.
Ідуть, ідуть козаченьки
Степом, долиною
До родини, в край рідненький,
До себе додому.
Їдуть, їдуть і співають
Про славу козацьку,
Серце рветься, як згадають
Про волю козацьку.
Примітки:
Записала 1999 року Інна Кашуба в с. Попівка Лисянського району Черкаської області від Миронюк Софії Пилипівни (1925 р.н.).
Джерело:
Може вміститися сльоза... / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2002. – 180 с.
