Ой кувала зозуленька
В лісі на горісі,
Шануй мене, мій миленький,
Як ластівку в стрісі.
Як мя не меш шанувати –
Не будеш мя мати.
Бо ж я тобі не наймичка
У полі орати.
Бо я ж тобі не наймичка.
Але ж я газдиня.
Куди підеш, звідти прийдеш,
Хата не пустиня.
Ой кувала зозуленька
У полі, у полі.
Краще мати жінку гарну,
Ніж сто моргів поля.
Бо у полі наробишся,
Врожаю не буде,
А як маєш файну жінку –
Підеш межи люди.
Примітки:
Записали 1994 року Ірина Колодюк та Наталія Олійник у с. Микуличин Івано-Франківської області від Ганни Гундяк (1929 р.н.).
Джерело:
Відлуння лісу / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2000. – 197 с.
