Ой мила дівка косу,
Мила та змивала,
Люба товаришка
Їй допомагала.
Їй допомагала,
Косу розплітала,
Гребінцем чесала,
Трути підсипала.
Трути підсипала,
Стиха промовляла:
"Бодай ти, люба подруго,
Щастячка не знала.
Бодай ти, люба подруго,
Щастячка не знала,
Як мого Михайла
Та й причарувала.
Нехай же не жити
Ні йому, ні тобі,
Нехай же ви звінчаєтесь
У сирій жалобі.
Не можна вже й жити
Окаянній мені,
Нехай же я дістануся
Та й швидкій воді."
Примітки:
Записяла 1994 року Наталія Монаєнко на Київщині від Ольги Коваленко (1922 р.н.).
Джерело:
Відлуння лісу / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2000. – 197 с.
