Ой сербане, сербаночку,
озми мене дівчиночку.
Ой я вмію шити, ткати,
ой я вмію заборъ забирати.
Ой не озму, бо ся бою,
маешъ брата до розбою,
Зчаруй, мила, брата свого,
будешъ мати миленького.
Ой кобы я чары знала,
я бы брата зчарувала.
Ой естъ въ поли долиночка,
на долині калиночка.
На долині калиночка,
на калині гадиночка.
Гадиночку солце пече,
Зъ гадиночки сочокъ тече.
Озми, мила, коновочку,
та й набери того сочку,
Набери го у склянниці,
занеси го до пивниці.
Ой ще братчикъ ярмаркуе,
ему чаръ ся вже гитуе,
Ой ще братчикъ у дорозі,
ему чары на порозі.
Якъ пріхавъ братъ зъ Віжниці,
войшла сестра изъ пивниці.
Ой на брате, сего пива,
богмемъ сама его пила.
Ой братъ пива якъ напився,
та й на кони повалився.
Ой щожъ, сестро, се за пиво,
шо на кони повалило.
Продай, сестро, коня мого,
поховай мя молодого.
Сестра коня не продала,
до сербана поїхала.
Ой я брата зчаровала
та й до тебемъ прііхала,
Зчарувалась брата свого,
зчаруешъ мя молодого.
Ні сербана, ані брата,
Пойшла дівка за жебрака.
Шо выпроситъ, та все въ торбу,
а дівчину усе въ морду.
Джерело:
Буковинскіи русско-народніи пісни / Упорядник Партеній Руснакъ. – Коломия: Печатня М. Білоуса, 1908. – 72 с.
