Ой у полі три криниченьки,
Любив козак три дівчиноньки:
Чорнявую та білявую,
Третю руду та поганую.
"Що чорняву від душі люблю,
На біляву залицяюся,
А з рудою, препоганою,
Піду, мабуть, розпрощаюся!"
"Чи я ж тобі та й не казала,
Як стояли під світлицею:
Не їдь, ой не їдь у Крим по сіль,
Бо застанеш молодицею".
"Любив я тебе дівчиною,
Любитиму й молодицею,
Довго, довго та й буду ждати,
Поки станеш удовицею".
Ой не всі ж тії сади цвітуть,
Що весною розвиваються.
Не всі ж тії та й вінчаються,
Що любляться та кохаються.
Половина тих садів цвіте,
Половина обсипається.
Одна пара та й вінчається,
А другая розлучається.
Джерело:
Пісенний вінок: Українські народні пісні / Упорядник Андрій Михалко. – Київ: Криниця, 2007. – 400 с.
