"Ой зійди, зійди, ясен місяцю,
Як млиновеє коло,
Ой вийди, вийди, серце-дівчино,
Та промов до мене слово".
"Ох і рада б я та виходити
І з тобою говорити,
Так судять-гудять вражії люди,
Хотять же нас розлучити.
Ой не бий, мати, і не лай, мати,
Та не роби каліченьки,
Зав’яжи очі темної ночі
Та веди до річеньки.
А як приведеш та до річеньки,
Розв’яжи карі очі,
Нехай гляну я та подивлюся,
З світом божим попрощаюся.
Ой світе ясний, світе прекрасний,
Як на тобі тяжко жити,
Ой іще тяжче молодесенькій,
Не нажившись, умирати".
Примітки:
Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.
Джерела:
1. Перлини української народної пісні / Упорядник Микола Гордійчук. – Київ: Музична Україна, 1991. – 382 с.
2. Пісенний вінок: Українські народні пісні / Упорядник Андрій Михалко. – Київ: Криниця, 2007. – 400 с.
