Повій, повій, вітроньку,
З Побережа в Литвоньку.
Занеси вість милому,
Що я тужу по ньому.
Ой піду я на село,
А на селі весело.
Чужі дівки вінки в’ють,
Мої очі слізьми ллють...
– Де ж ти мене поведеш,
Коли хати не маєш?
– Поведу тя в чужую,
Заким свою збудую.
– Збудуй мені з лободи,
До чужої не веди.
Бо чужая такая,
Як свекруха лихая.
Джерело:
Народні пісні в записах Степана Руданського. – Київ: Музична Україна, 1972. – 291 с.
