Там у полі нивка, зелена дібровка,
Там дівчина жито жала, сама чорнобровка.
Жала вона, жала, сіла спочивати,
Їхав козак з України, мусив шапку зняти.
Мусив шапку зняти, "добрий день!" сказати,
– Помагай, Біг, тій дівчині того жита жати!
А дівчина стала, йому відказала,
Вона того козаченька серденьком назвала.
– Як підеш додому, не кажи нікому,
Бо рознесуть лихі люди, як вітер солому.
Як вітер солому, солома легенька,
Рознесуть мя лихі люди, я ж ще молоденька.
Ой по всьому світу, по всьому світочку,
Що дівчина козакові вишила сорочку.
Вишила сорочку чорними нитками,
Щоби його пізнавала межи парубками.
Примітки:
1. Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.
2. Записано 1990 р. від Олени Мотрук (1924 р.н.) у с. Микуличин Яремчанського р-ну Івано-Франківської обл.
Джерело:
Пісні з Галичини / Упорядники Р.П. Береза, М.О. Дацко. – Львів: Світ, 1997. – 192 с.