Юж сонечко зашло за високу гору,
Засвітив місячок до нашого двору.
Засвіт мі, місячку, на узку дражечку,
Піду одвидіти свою фраїречку.
Бо она так думат, же єй не любую,
А я на м’ясниці взяти єй рихтую.
Вершком, мила, вершком, а я піду крайом,
Там ми ся зийдеме під зеленим гайом.
Примітки:
Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.
Джерело:
Українські народні пісні з Лемківщини / Упорядник Орест Гижа. – Київ: Музична Україна, 1972. – 404 с.