Вишивала я, вишивала я
Білим шовком сорочку,
Дарувала я, дарувала я
Вишиванку синочку.
Та й пішов же він, та й пішов же він
Проти бурі й грому.
Не знайшов же він, не знайшов же він
Доріженьки додому.
І не знайде вже, і не знайде вже
Ні доріжки, ні стежки.
А сльоза моя затуманює,
Шука в світі мережки*.
Мій соколику, мій журавлику,
Не одрізана пташко,
Не діждусь тебе, не докличуся,
Серцю матері тяжко, серцю матері тяжко.
Примітки:
1. Перший варіант цієї пісні записала Леся Попок в Обухові на Київщині.
2. Другий (повніший) варіант записала 1999 року Марина Колюча в с. Степок на Київщині від Тищенко Ніни Василівни.
3. В першому варіанті пісні цей рядок подано інакше:
Шовком шиті мережки.
Джерело:
Може вміститися сльоза... / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2002. – 180 с.
