З тої гори високої
Вітрець повіває,
Сивий голуб-голубочок
Голубки шукає.
Яка ж тота голубочка,
Яка ж вона мила,
Не маленька, румяненька,
Сама чорнобрива.
Ой та літай, сивий птаху,
І ти сивий орле,
А хто ж мене молодую
До себе пригорне;
Ні щирости, ні милости,
Ні пожалованя,
Чорним очам нема спаня,
Рукам спочиваня.
Ой як маєш говорити,
Говори сердечно,
А не маєш говорити
Умирай конечно.
Ти умирай із вечера,
А я із поранку,
Скажемо ся поховати
Разом в одну ямку.
Скажемо ся поховати
Разом головами,
Ой то ж буде розмовонька,
Хоть там межи нами.
Як зійдесь гора з горою,
А друга з другою,
Тоді буде розмовонька,
Миленький, з тобою.
Джерело:
Галицькі украінськi народні пiсні. – Коломия: Галицька накладня Якова Оренштайна, 1900. – 140 с.
