Заграй ми, цигане старий,
Якої я гадаю;
Грошей ти дам, вина ти дам
І всього, що лиш маю.
Бо лютий біль отут горить
І груди розпирає,
І бідне серце так болить,
Що гине, умирає.
Заграй ту пісню чарівну,
Що то колись співала
Старая ненька, як мене
В колисці колисала.
Хай нагада вона мені
Літа ті молодії,
Веселості прекрасні дні
І всі мої надії.
Хай нагада минуле все,
Хай ще хоч раз заплачу,
Бо сліз немає, відколи
Я доленьки не бачу.
Заграй, старий! Як потечуть
Дві сльози по личеньку,
То легше стане на душі
І легше на серденьку.
Примітки:
Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.
Джерело:
Пісенний вінок: Українські народні пісні / Упорядник Андрій Михалко. – Київ: Криниця, 2007. – 400 с.
